На вшанування багатові­кової історії українського державотворення, дер­жавної символіки України та з метою виховання по­ваги громадян до держав­них символів Указом Пре­зидента України від 23  сер­пня 2004 року в країні вста­новлено День Державного Прапора України. 23 серп­ня у великих і малих містах, селищах і селах країни ве­лично і гордо піднято ти­сячі державних прапорів. У Воловці на церемонії підняття Державного Пра­пора України її учасників привітали голова райдержадміністрації  В. Є. Рогова та голова районної ради І. А. Щербей. У при­вітаннях промовці відзна­чали, що одним із найважливіших елементів проце­су становлення держав­ності будь-якої країни є визнання національної символіки, як невід’ємної ознаки незалежності. Ко­жен народ, маючи свою історію, має і свої історичні святині – герб, прапор, гімн. Українська націо­нальна традиція символі­чного відображення світу формувалася упродовж багатьох століть. Ключем до розуміння як народно­го, так і релігійного та дер­жавного аспектів є її чільні символи – синя і жовта барви та знак, нині відомий під терміном тризуб.

Українське синьо-жовте колірне об’єднання – одне з найдавніших серед сучас­них   національних   прапорів. Синьо-жовті по­єднання барв остаточно оформилися як націо­нальні на початку XX сто­ліття. Символами України в новітньому їх трактуванні є безхмарне небо або синій колір, як символ миру – жовті пшеничні лани або символ достатку – жов­тий колір.

24 серпня 1991 року відбулося проголошення Акта про незалежність Ук­раїни, а над будинком Вер­ховної Ради замайорів си­ньо-жовтий прапор. 28 січня 1992 року сесія Вер­ховної Ради країни підтри­мала постанову «Про Дер­жавний Прапор України». Ним став саме національ­ний синьо-жовтий стяг.

Указом Президента України від 23 серпня 2008 року № 697, 23 серпня відзначається як День Державного Прапора Ук­раїни. Державний Прапор незалежно від того, де він встановлюється, символі­зує державу, а тому завж­ди повинен перебувати в належному стані. Гідність прапора захищається як в самій країні, так і за її ме­жами. Державний Прапор, як символ країни, є втілен­ням гідності, традицій дер­жавотворення, історії та сьогодення. Український національний прапор має здатність кликати не тільки на урочисті мітинги і свята, а й на боротьбу за свободу і честь нації. Нині патріоти, які за покликом душі пода­лися на схід України, відстоюють незалежність нашої неділимої й суверен­ної держави, боронять її від сепаратистів, те­рористів, російських най­манців в Донецькій та Лу­ганській областях. Ми ніко­ли не змиримося з анек­сією росіянами Криму, аг­ресивні настрої Росії щодо мирного існування, розбу­дови нашої держави прослідковуються в Грузії, Аб­хазії, Ічкерії, Чечні, а згодом і в Криму та на сході краї­ни. Український народ ніколи не допустить, щоб агресор диктував нам свою волю. Це наш історичний дух, наша совість і не­зламність.

Віримо в те, наголошува­ли промовці, що кожне з наших сердець наповнене почуттям гордості за рідний край, любові до Батьківщи­ни, поваги до держави та її символів.

У цей день ми піднімаємо Державний Прапор Ук­раїни на вшанування бага­товікової історії українсько­го державотворення, дер­жавної символіки неза­лежної України та з метою виховання поваги до всіх символів України й патріо­тизму.

Голова районної держав­ної адміністрації В. Є. Рогова та голова районної ради М. А. Щербей поклали квіти до погруддя генія українського народу Т. Г. Шевченка.

Право підняти Держав­ний Прапор України на­дається учасникам антитерористичної операції В. В. Андрійчаку та С. С. Кочану.

Велично і гордо за­майорів піднятий український стяг.

 О. Бігарій