Воловецька Районна Рада

Воловецький район

Про Воловець

Загальні відомості про район
Районний центр: смт. Воловець
Дата утворення: 1953 рік
Площа: 0,54 тис. кв. км 4,2 % від території області
Відстані: від смт. Воловець до м. Ужгорода залізницею – 97 км, автошляхом – 120 км
Географічні дані: Воловецький район – район північної частини Закарпаття, розташований між 48 0 37 ‘ і 40 0 56 ‘ північної широти та 22 0 49 ‘ і 23 0 20 ‘ східної довготи. Розташований за головними хребтами Карпат, зв’язок з іншими областями через Верецький ( 839 м ) та Воловецький ( 1014 м ) перевали. Клімат – помірно- континентальний ( низький), чітко виражені пори року. За рік випадає близько 1200 мм опадів. Тривалість безморозного періоду до 120 днів. Переважають західні вітри, які приносять з собою циклони. Найтеплішою точною району є село Підполоззя, найхолоднішою – село Розтока. Через район протікає 35 річок та потічків загальною протяжністю 143 км. Найбільші з них Латориця і Вича. Ріки мають змішаний спосіб живлення : дощовий , сніговий, підземний. Режим паводковий.
Кордони: район межує з Великоберезнянським, Перечинським, Свалявським і Міжгірським районами Закарпатської області та Сколівським районом Львівської області
Адміністративно-територіальні одиниці:
Селищ міського типу – 2
Сільських населених пунктів – 24
Чисельність наявного населення (станом на 01.01. 2008 р.) – 24,4 тис. чол., 2,2 % від населення області, у тому числі: сільське – 18.2 тис. чол., міське – 6.2 тис. чол.

Природні ресурси (корисні копалини) На території району є родовища вапняка, глинистого сланцю, пісковика, галичника, розсипища природніх самоцвітів ( гірського кришталю), 7 мінеральних джерел. Ліси та лісовкриті площі становлять 27, 28 тис. га. Загальний запас стовбурної деревини 8, 7 млн. куб. М., з них 79, 2% твердолистні породи, 20, 6% хвойні ліси.
Структура земельного фонду :
Територія, усього 54,390 тис. га
у тому числі: сільськогосподарські угіддя 14,990 тис. га
із них : рілля 5,737 тис. га
Ліси і інші лісовкриті площі 36,449 тис. га
Забудовані землі 0, 841 тис. га
Землі водного фонду 0, 331 тис. га
Інші землі 0,398 тис. га

ГУМАНІТАРНА СФЕРА
Освіта

Загальноосвітні школи Воловецького району

ЗОШ І-ІІІ ст. – 4, загальноосвітня школа-інтернат – 1

ЗОШ І-ІІ ст. – 12

ЗОШ І ст. – 9

школа – дошкільний навчальний заклад – 2

Дошкільні навчальні заклади Воловецького району – 23

Позашкільні заклади Воловецького району

Воловецький Центр позашкільної роботи і дитячої творчості (ЦПРДТ)
Воловецька дитячо-юнацька спортивна школа (ДЮСШ)

Медицина

Центральна районна лікарня – 1

Сільські лікарські амбулаторії – 5

Фельдшерсько-акушерські пункти – 23

Релігія
1. Українська православна церква (Московський Патріархат) 9 тис. чол. Благочинний о. Орос Ю.В.
2. Українська Греко-католицька церква 5 тис. чол. Декан о. Гуйван В.В.
3. Союз вільних церков християн євангельської віри України 120 чол. Президент Союзу вільних церков християн євангельської віри України В.Ф. Райчинець
4. Церква Живого Бога 30 чол. Пастор Зверещуков В.О.
Кількість культових споруд: 43
церкви – 40, монастирі – 2,
молитовні доми – 1.

Спортивні об’єкти
Стадіони, футбольні поля – 11
Спортивні зали – 10
Спортивні площадки – 36
Тренажерні зали – 2
Інші спортивні споруди – 5

Органи влади
Районна державна адміністрація – 1
Органи місцевого самоврядування:
Районні ради – 1;
Селищні ради – 2;
Сільські ради – 13;
Політичні партії (блоки)
Районних організацій політичних партій – 58
Громадські організації, об’єднання, спілки
Громадських організацій – 35
Благодійні, доброчинні, громадські фонди, організації
1. “Здоров’я Воловеччини” Андришин Володимир Михайлович, завідуючий Жденіївською амбулаторією тел. 031-36-2-55-03
Національно-культурні товариства, міжнародні фонди, організації
1. Общество подкарпатських русинов Канайло М.І. тел. 03136 22628
Засоби масової інформації
Газети
1. Районна газета “Голос Верховини”
тел./факс 031-36-2-24-83
e-mail:vredakcija@ukrpost.ua. gverh@vo.ic.uz.ua

Коротка історична довідка Воловеччина є частина етнографічного району Бойківщини, однією із трьох історико – етнографічних груп українських Карпат – гуцулів, бойків, лемків. Перша згадка про Воловець – стародавнє слов’янське поселення – відноситься до 1433 року коли він разом з навколишніми землями належав феодалам Переньї та частково Білкеям. На початку ХУІІ ст. його включили в Мукачівську домінію. Феодальні війни і міжусобиці неодноразово приводили до розорення Воловця. Після придушення визвольної війни угорського народу 1703 – 1711 рр. володіння Ференці П Ракоці були конфісковані і в 1728 році перейшли до графа Карла Шенборна. Воловець увійшов у Мукачівсько–Чинадіївську домінію. Перша половина ХІХ ст. характеризується розширенням поміщицького господарства за рахунок наділів кріпаків. Пригноблені селяни не мирилися з кріпосницькими порядками і неодноразово виступали проти експлуататорів. Влітку 1831 року на Закарпатті вибухнуло повстання селян, в якому приймали участь і жителі Воловеччини. У 30 – і роки ХІХ ст. у Воловці почало діяти напівкустарне підприємство по виготовленню черепиці і цегли. У 1872 році італьянськими промисловцями було розпочато будівництво залізниці. В цей же період збудовано лісопильний завод, змонтовано парову лісопилку. У 1882 році у Воловці почала діяти державна початкова школа, у 1944 р. – початкова школа, а в 1945 році на її базі – середня. Воловеччина з центром у Воловці стала округом у 1946 році, районом – з 1953 року. Двом селищним та 13 сільським радам підпорядковано 26 населених пунктів. Район перетинають : залізниця Київ – Мукачево – Чоп – Прага, автомагістраль Київ – Львів – Ужгород – Прага ( через Нижні Ворота), автодорога Ужгород – Мукачево – Міжгір’я ( через Воловець), нафтопровід “Дружба”, лінія електропередач енергосистеми “Мир”, газопроводи “Уренгой – Помари – Ужгород”, “Союз” та інші комунікації. В районі працюють підприємства лісопереробної, харчової промисловості, розвивається виробництво машин, електричного та електронного устаткування, дальшого розвитку набуває сільськогосподарське виробництво. Сьогодні краса Верховин, цілющість гірського повітря служать індустрії туризму протягом всього року. В районі створена і діє сітка туристичних закладів, які дають можливість прийняти десятки тисяч туристів та обслужити значну кількість екскурсантів. Широкі можливості відкриті для спортивного та самодіяльного туризму. На Воловеччині є 7 мінеральних джерел. До послуг туристів оздоровчі комплекси “Плай” у Воловці, “Форель” – у Жденієво, “Пікуй” – у с. Біласовиця, туристична база “Думка” в с. Гукливий, мотелі “Надія” та “Вікторія” в смт. Воловець, “Смерічка” в с. Гукливий, “Перевал” в с. Латірка, “Високий камінь” в с. Підполоззя. Національними пам’ятками культури і духовності на території району є культові споруди ХУІІІ ст. у селах Котельниця, Задільське, Гукливий, ХІХ ст. – в селах Тишів, Абранка. При районній центральній бібліотеці діє історико-краєзнавчий музей.Верховинський край багатий талановитими особистостями, які прославились у літературі, мистецтві, суспільно-політичному житті. Це письменники Л. Дем’ян ( с. Верхні Ворота ), О. Улинець ( с. Тишів ), В. Пагиря (с. Щербовець), поетеса С. Малильо (с. Верхні Ворота ), співачка В. Баганич (смт. Воловець), заслужений артист Білорусії Ю. Павлишин, академік Г. Калитич (с. Біласовиця), ректор УжНУ, академік В.Сливка (с. Тишів), генерал-лейтенант міліції І.Мотринець ( с. Гукливий), керівник центру реабілітації важкохворих дітей в м. Будапешті, доктор медичних наук А. Лявинець, єпископ греко-католицької церкви Чеської Республіки, І. Лявинець, депутат Сойму Карпатської України І. Грига, лауреат Шеченківської премії 2008 року різьбяр Василь Сідак та ряд інших.

Перейти до вмісту